Для карбюраторних моторів немає альтернативи – сюди ставлять перше або друге покоління газового обладнання. Газ подається в карбюратор через вставку, або проставку-змішувач, яку легко помітити під капотом, якщо заглянути під повітряний фільтр.
А ось для інжекторних машин існують варіанти застосовуваних технологій.
LPG-системи – по черзі розрахуйсь!
Зазначимо, що на західних ринках традиційний для нас поділ не практикують. У Європі оперують поняттями LGP і LPI – подача пропану до циліндрів у пароподібному або зрідженому стані. Тобто замість цифр – технології.
У наших автолюбителів історично склався інший підхід, і поділ допомагає автовласникам ідентифікувати конкретну комплектацію.
Перший-другий: як визначити покоління ГБО?
Відмінність полягає в організації процесу дозування пропан-бутану, що подається: в першому поколінні застосовується механічний дозатор, а в другому – кроковий електродвигун, який отримує імпульси від датчика положення дросельної заслінки і лямбда-зонду. Його нескладно помітити на магістралі низького тиску між редуктором-випарювачем і змішувачем. Але в обох випадках мається на увазі ежекторна система, тому принципової різниці тут немає. Просто ГБО 2 в експлуатації є зручнішим.
Третій-четвертий
До LPG також відносять 3-тю і 4-ту генерації газобалонної апаратури. «Четвірка» зустрічається повсюдно, тому що «трійка» виявилася перехідною технологією і вже не випускається. Тут ідеться про розподілене впорскування в колектор через газові форсунки – по одній для кожного циліндру – та електронне управління роботою системи (ЕБУ). За ним легко визначити, яке стоїть обладнання, досить заглянути під капот. Устаткування створюється для інжекторних двигунів. Хоча на інжектор можна встановити апаратуру більш ранньої технології, але купити ГБО 4-го покоління буде правильніше.
Тут застосовується бензиновий алгоритм подачі палива, і газ надходить до кожного циліндру окремо. Тоді як за суміщення з інжекторним ДВЗ попередніх систем з одним дозатором газ через змішувач потрапляє спочатку у вхідну трубу (ресивер), а вже потім розподіляється по циліндрах.
- Паливна програма зі зручним інтерфейсом допомагає регулювальнику точніше налаштувати впорскування пропану для різних режимів експлуатації та згодом більше не повертатися до цього. У попередніх генераціях газобалонної апаратури майстер виконує налаштування вручну, на око, і суб'єктивності тут не уникнути.
- ЕБУ контролює не тільки подачу, але й стежить за рівнем палива в балоні, температурою пропану в редукторі-випарювачі, керує режимами газ-бензин, імітує роботу бензинових форсунок, щоб не лаявся бортовий комп'ютер, і взагалі всіляко полегшує завдання водієві.
Крім того, «газовий мозок» здатний реалізовувати складні алгоритми, наприклад, спільне впорскування пропану з бензином, без чого автомобілі з безпосередніми двигунами неможливо перевести на газ.
LPI- та LPId-система
Хоча виробники обладнання називають технологію 5-м, 6-м і навіть 7-м поколінням, ставитися до цього слід як до маркетингового ходу. Тому краще орієнтуватися на заводські абревіатури виробників устаткувань. У всіх випадках ідеться про роботу інжекторного бензинового мотора на пропан-бутані у зрідженому агрегатному стані. Від «пароподібної технології» тут нічого не залишилося – всі елементи комплекту «заточені» під скраплений газ.
Рідке впорскування обходиться без редуктора-випарювача, тому ви не знайдете його під капотом. Замість редуктора задіяний регулятор тиску, який відповідає за подачу та «обратку» пропан-бутану. Газ надходить до циліндрів через спеціальні форсунки або штатні бензинові форси, і в другому випадку LPI ідентифікується за блоком – перемикачем паливних режимів, куди заводяться магістралі для подачі: і бензинові, і пропанові.
У наших широтах система зустрічається нечасто через високу вартість обладнання – ГБО 4 покоління виходить у 2,5–3 рази дешевше.
